Що таке екзистенція?
Людське буття - вирішальне буття. (с) К. Ясперс
І ось, нарешті, ми з вами можемо тут розглянути, що взагалі означають ці складні для вимовлення слова: екзистенція, екзистенційність, екзистенціаналізм, і тд. Історичний контекст я пропоную розглянути якось потім, бо, по-перше я зараз просто не в настрої говорити про історію екзистенційної думки, а по-друге це і не сильно треба. Я вважаю, що краще зараз описати загальні положення, а вже далі побачити як до цієї теми підходили круті чоловіки та жінки, щоб розгорнути такі поняття ширше.
Почнемо з основи, бази, фундаменту. Екзистенція - це специфіка людського буття, що відображена у вмінні проживати цінності та їх конструювати. Причина екзистенції - людська свобода, що дає змогу людині піднятись над обставинами.
Що це означає? Ми бачимо, що людина відрізняється від інших феноменів, що ми зустрічаємо в світі. Відрізняється вона своєю свободою. Свобода - це одна з чотирьох екзистенційних данностей, на ряду зі смертю, абсурдом та самотністю. Про ці данності ми будемо говорити далі обов'язково, бо це теж азбука нашої тематики, але зараз просто означимо те, що це 4 точно наявні. речі у житті кожної людини (тобто будь-кого та будь-коли). Але справа в тому, що саме свобода - це унікальна данність лише людського життя. Тварини теж смертні, вони так само живуть в оточені абсурдних обставин та так само самотні, адже ніколи не можуть бути НеСобою. Але свободу має лише людина, при чому, має її завжди. Так, мова йде про відносну свободу, просто ми переконані в тому, що якась її частина є з кожною людиною завжди, в той час як інші феномени повністю реактивні та не мають жодної свободи.
Через те, що людина свободна, вона зажди стоїть перед вибором та зажди відповідальна за рішення, які обирає. І так, відповідальна - означає, що людина відповідає на запитання та ситуації, що їй пропонує світ. Через це, ми ніби підіймаємось над цією ситуацією, оглядаємо її та приймаємо рішення, як нам з цією ситуацією бути. Так не ведуть себе папуги, ящірки, павуки та коали - так себе ведуть лише люди. Ось це бути, яке вібувається з унікальної можливості піднятись над ситуацією, оцінити її співвідношення з Собою, побачити варіанти вибору та базуючись на своїх цінностях прийняти власне рішення - і є екзистенцією. Вона властива лише людям.
Таким чином, ми кажемо, що людина не просто існує, як це роблять предмети/тварини/явища/ідеї, а існує досить специфічним чином, що полягає у свободі вирішувати. Саме тому я привів вислів Ясперса, що "людське буття - вирішальне буття", тобто основане на рішеннях.
Кожна людина, як казали в мому рідному селищі, конституює, тобто створює своїми рішеннями власну неповторну екзистенцію, грунтуючись на аутентичних цінностях. Буття Борисом та Буття Антоніною - два різних феномена за своєю суттю, адже рішення Бориса та Антоніни відрізняються, бо відрізняються і цінності. Різниця полягає головним чином відмінностями "Я" та відмінними "Контекстами", в яких створюється екзистенція. Якщо я відповідальний за свої рішення, тобто за самого себе і це означає, що я даю відповіді, то ми окреслюємо ситуацію Діалогу між "Я" та "Світом". Людське буття - це буття по відношенню до світу. Так, не тільки людське, але ж ми з вами тут не про ігуан розмірковуємо...
Підсумовуючи скажемо, що екзистенція - можливість давати персональні відповіді у діалозі зі світом.
Чи кожна моя дія - це моя персональна відповідь? Якби це було так, то світ був би позбавлений такої кількості страждань від того, що "Я ніби не живу своє життя. Воно ніби чуже", або "Я не можу так. Я так більше не можу. Ні хвилинки", або "Що я взагалі тут роблю? Хто всі ці люди? Як я тут опинився?", або ж навіть "Якби тільки була можливість повернутись та зробити все інакше"...
На жаль, ми часто стоїмо перед ситуаціями нестерпного вибору та не можемо почути голосок себе справжнього про те, як тут вчинити. Я знаю, що екзистенційний вибір - це вибір між поганим і дуже поганим. Ну правда, якщо між добрим та поганим обирати, то що ж це за вибір такий? Все ж, навіть перед суворим лицем екзистенційного вибору ми маємо обирати та конструювати себе, своє життя та своє щастя.
Є інструменти для того, щоб виявити в конкретній ситуації стан своєї екзистенції, тобто стан, що визначає як ми існуємо перед цим вибором, та як в цьому існуванні приймаємо рішення. В Екзистенційному Аналізі (а це той напрямок, в якому я формуюсь як терапевт і взагалі, як благородна людина) інструменти побудовані на теорії Чотирьох Фундаментальних Мотивацій. Зараз ми цю тему зачепимо коротко, а в майбутньому розглянемо детальніше.
Отже, ці Фундаментальні Мотивації - це такі стовпи, на яких тримається здорова екзистенція. Зазвичай, формулюються вони в 4 питаннях:
- Чи можу я так жити?
- Чи бажаю я так жити?
- Чи маю я право бути собою з таким життям?
- Чи мушу я так жити?
Якщо стосовно конкретної ситуації у вас 4 так - вітаю, ви "в танцях". Хочете приклад? Окей, давайте-но пару прикладів.
Приклад 1. Я купую собі нову кепку. Чи можу я її купити? Гроші, час, доступність кепок поруч, наявність "кепкофобії" і т.д. формують контекст, в якому я або можу, або ні. Чи бажаю я її купляти? Мої почуття, емоції, відчуття естетичного прекрасного, амбіції і т.д. формують контекст, в якому я або бажаю, або ні. Чи маю я право бути собою з цією кепкою? Чи відповідає вона моїм цінностям, уявленю про себе і т.д,, тобто тут скоріше питання "Чи буду я собою, якщо стану такою людино, що обрала таку кепку?". І останнє, чи мушу я так жити? Тут слово "мушу" означає різко інше, ніж слово "повинен". І різниця приблизно така ж, як між "хочу" і "бажаю". Бо "повинен", як і "хочу" - це щось, що ми тащимо з простору до себе, або, що частіше, що нам вручають інші люди і ми починаємо шось хотіти і бути комусь повинними. А ось "бажаю" і "мушу" - це те, що генерується всередині нас і ми лише проявляємо це назовні. Різниця тільки в тому, що "бажаю" засноване на почуттях, а "мушу" - на сенсі. В питанні "Чи мушу я купляти цю кепку?", ми маємо на увазі "Чи бачу я сенс у цій покупці?". Якщо я можу, бажаю, маю право та мушу її купляти - я купляю. Якщо десь є "завал" і ми не згідні з покупукою на рівні якоїсь мотивації - ми кажемо кепці "ні".
Приклад 2. Я стою перед вибором вкрасти буханку хліба. Чи можу я її вкрасти? Чи є в мене така змога? Страх, впевненість у спритності рук, наявність хліба в полі зору... Чи бажаю я його вкрасти? Мої почуття в цій ситуації, ба навіть фізичні почуття - руки скоріше "чешуться", чи скоріше "тримтять"? Чи маю я право бути собою, вкравши хліб? Така дія скоріше підкріплює, чи скоріше спростовує мої цінності, моє уявлення про себе? В решті решт, чи мушу я вкрасти цей хліб? Чи бачу я сенс в цій крадіжці?
Приклад 3. Прокинувшись в концтаборі, я обираю прожити мені ще хоча б цей один день. Чи можу я його прожити? Чи маю я хоч крапелиночку сили, чи можу я спраді протягнути ще хоча б добу? Чи бажаю я її прожити? Тобто чи відчуваю я хоч тонесенький струмок життя, який би мені міг сподобатись? Чи маю я право бути собою, обравши прожити цей день? Тобто, чи цінно для мене бути такою людиною, що обрала протягнути ще деньок? І все ж, чи справді мушу я прожити цей день? Чи можу в ньому виявити сенс, або ж виявити сенс в тому майбутньому, яке мені подарувало це рішення?
На цих прикладах, ми бачимо, що в будь-який момент людина стоїть перед вибором, знаходиться над обставинами та відповідає на те, як їй бути. Це і є екзистенція - специфічний спосіб буття людини. Відповіді на питання можуть завжди бути як "так", так і "ні". Я можу обрати рішення не приймати рішення зараз, а відкласти на потім. Я можу зараз обрати таке рішення, яке тотально протилежне мому вчорашньому рішенню. Я можу приймати будь-які рішення і разом з тим я не можу відмовитись від екзистенційних даностей смерті, самотності (не в тривіальному сенсі, а в тому, що не можу стати ще кимось крім себе), абсурду. А найголовніше - я не можу відмовитись від свободи приймати рішення. Навіть не обираючи щось конкретне в моменті - я всеодно своєю рукою підписав рішення не діяти зараз і це теж моє рішення. Все це - спосіб створення себе, свого життя, свого щастя, себе... Це все і є моя екзистенція. Це все і є Я.
А хто Ти такий?